ФСБ підриває Росію - Федеральна служба безпеки як організатор терористичних актів

Юрій Фельштинський, Роберт Льюис Стивенсон

Sinossi

Книжка колишнього офіцера ФСБ Олександра Литвиненка й історика Юрія Фельштинського присвячена подіям, які увійшли до російської історії як вересневі теракти 1999 року, коли в Москві та інших містах Росії були скоєні підриви житлових будинків, які забрали життя понад 300 осіб. У ній зроблено спробу показати, що основні проблеми сучасної Росії були викликані не радикальними реформами ліберального періоду правління Бориса Єльцина, а протистоянням, яке таємно чинили цими реформами російські спецслужби. Саме вони розв'язали Першу та Другу чеченські війни для розвороту Росії від демократії до диктатури. Заборонена в російській судовій ухвалі, заарештована, конфіскована і знищена ФСБ при спробі ввезення тиражу для поширення в Росію, книжка стала міжнародним бестселером. 2003 року було порушено кримінальну справу за фактом розголошення державної таємниці на сторінках видання «ФСБ підтримує Росію». Наклад книжки було вилучено як речовий доказ. Вперше видана в США, вона привернула до себе міжнародну увагу наприкінці 2006 року, невдовзі після відтворення в Лондоні радіоактивною відрутою — полонієм-210 — Олександра Литвиненка, який помер болісною смертю.

Disponibile da: 11/03/2024.

Lunghezza di stampa: 256 pagine.

Altri libri che potrebbero interessarti

Розгром

Дмитрий Быков

Іван Багряний — український поет, прозаїк, драматург, публіцист, журналіст та політичний діяч. Голова Української національної ради. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1992, посмертно), номінант на Нобелівську премію з літератури (1962).
Дослідники творчості Івана Багряного відзначали унікальну здатність письменника до «кошмарного гротеску», неабиякого гумору серед відчаю, оптимізму — серед трагедії в глухій війні, що проводиться на величезних просторах євразійської імперії.
Повість-вертеп "Розгром" Івана Багряного є відомим твором української літератури, написаним у 1948 році.

Mostra libro

Розмисли Наодинці з собою -...

Майк Йогансен

"Розмисли. Наодинці з собою" - це особисті записи римського імператора Марка Аврелія Антоніна, зроблені ним в 70-і рр. нової ери.
Імператор вів щоденник, де розмірковував щодо понять громадянськості, обов'язку, честі, совісті, вірності і справедливості.
На сторінках цього надзвичайного документа ми спостерігаємо напружену роботу особистості з опанування філософії стоїків та з практичного розвитку стоїчної традиції.
Таким чином, щоденник Марка Аврелія - один з перших в історії людства приклад літератури про самовдосконалення. Тому "Розмисли. Наодинці з собою" Марка Аврелія стали однїєю з найбільш популярних пам'яток світової літератури.
Творчість античного філософа і керівника імперії приваблює сучасних читачів мудрими міркуваннями, образністю і часом напрочуд актуальними практичними рекомендаціями.

Mostra libro

Держава

Платон Платон

«Держава» — діалог Платона, присвячений проблемі ідеальної держави. Він був створений у 360 р. до н.е. На думку Платона, держава є втіленням ідеї справедливості. В діалогові вперше чітко вказані філософи як люди, здатні осягнути те, що завжди тотожне самому собі.
Діалог містить систематику й короткий критичний аналіз різновидів державного устрою (ідеальна «держава майбутнього», котра поки не існує, до нього не входить), розташованих Платоном за мірилом поступової деградації, що має вигляд еволюції в часі, але незворотність такої еволюції прямо не стверджується, а саме питання невідворотності деградації не поставлене чітко, тож маючи бажання, цю деградацію можна вважати лише описом певної тенденції, вельми подібної до занепаду ладу первісної демократії. Ось це мірило типів держави (від найкращої до найгіршої): Аристократія й Монархія, Тимократія, Олігархія, Демократія, Тиранія.
Платон — автор багатьох філософських праць: «Хармід», «Евтідем», «Евтифрон», «Критіас», «Мінос», «Еріксіас», «Алківіад Перший», «Сократова Апологія», «Гіппій Великий» тощо.
 
Переклад українською Ярослава Мішанича

Mostra libro

Етюд - Книжки українською...

Дмитрий Быков

Іван Багряний — український поет, прозаїк, драматург, публіцист, журналіст та політичний діяч. Голова Української національної ради. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1992, посмертно), номінант на Нобелівську премію з літератури (1962).
Дослідники творчості Івана Багряного відзначали унікальну здатність письменника до «кошмарного гротеску», неабиякого гумору серед відчаю, оптимізму — серед трагедії в глухій війні, що проводиться на величезних просторах євразійської імперії.
Оповідання "Етюд" було написано у серпні 1921 р. Це важливий твір української літератури, який відображає складні соціальні та політичні реалії періоду Громадянської війни в Україні.

Mostra libro

До Ворскли по рибу! - Книжки...

Дмитрий Быков

"До Ворскли, по рибу!" - це оповідання, яке стало відомим завдяки творчості українського письменника Івана Багряного. Оповідання вперше опубліковане в 1934 році.
Сюжет оповідання розгортається навколо двох друзів, які вирішують піти на рибалку до річки Ворскла. Під час риболовлі вони зустрічають неймовірного розміру щуку, що стає об'єктом їхньої мрії і прагнення вловити її. Протягом оповідання розкривається не лише бажання рибалити, а й взаємини між друзями, їхні спогади та роздуми.
"До Ворскли, по рибу!" відзначається живими описами природи, глибокими внутрішніми думками персонажів і відображенням національного колориту.

Mostra libro

Мистецтво війни

Сэм Симран

«Закони війни учителя Суня» (Так буквально перекладається всесвітновідоме «Мистецтво війни») — це стародавній (йому понад 2500 років!) китайський трактат, авторство якого приписується генералу й стратегу Сун Цзи, що жив наприкінці періоду Чуньцю або ж на початку періоду Чжаньго. Не треба думати, що цей текст –лише відголосок сивої давнини, цікавої лише історикам. Натомість його і сьогодні вивчають, наприклад, в армії США, на філософських та політологічних студіях провідних університетів світу. Сун Цзи вважав війну необхідним злом. Війну бажано вести швидко щоб уникнути економічних втрат та поступово зростаючого внутрішнього супротиву (опозиції знаті та невдоволення населення), або ж вести її на території супротивника задля використання його, а не власних ресурсів. Він вважав, що стратегія — це не є планування в сенсі роботи по розробленому списку завдань, але скоріше, що це вимагає швидкої та адекватної реакції на умови, які змінюються. Отже, цей трактат – не стільки про військові дії, скільки про організацію мислення і мас людей. (Искусство войны,The Art of War)

Mostra libro